1. юний злочинець

Отець Баха раптово помер, коли Іоганну Себастьяну було дев'ять років, і хлопчик був відданий на виховання старшому братові, органістові міста Ордруфа - Іоганну Крістофу Баху.

У Крістофа була збірка творів знаменитих тоді композиторів: Фробергера, Пахельбеля, Букстехуде. Але цю збірку 'модної' музики старший брат замикав в загратовану шафу, щоб Іоганн Себастьян не розбестився і не втратив пошану до загальноприйнятих музичних авторитетів.

Проте ночами юний Бах вмудрявся якимсь хитрим способом підчепити і витягнути із-за грат нотну збірку... Він тайком переписував його для себе, але вся складність полягала в тому, що дістати свічки було неможливо і доводилося користуватися тільки місячним світлом.

Цілих шість місяців десятирічний Іоганн Себастьян по ночах переписував ноти, але, на жаль... Коли героїчна праця наближалася до завершення, Іоганн Крістоф застав молодшого брата на місці злочину і відібрав біля непокірного і оригінал, і копію...

Горе Баха не знало меж, в сльозах він закричав:

- Раз так, я сам напишу таку музику, напишу ще краще!

Брат розсміявся у відповідь і сказав:

- Йди спати, базіка.

Але Іоганн Себастьян не кидав слів на вітер і свою дитячу обіцянку виконав...
 

2. таємниця трьох оселедців

Якось молодий Бах відправився з Люнебурга до Гамбурга - послухати гру знаменитого в ту пору органіста і композитора І.А. Райнкена. Був він звичайним школярем, з худим гаманцем і хорошим апетитом. У галасливому і веселому Гамбурзі гроша швидко кінчилися і в зворотний шлях Іоганн Себастьян пустився, обтяжений новими музичними враженнями і жалюгідною жменькою дрібних монет.

Десь на півдорозі між Гамбургом і Люнебургом музика голодного шлунку вже безбожно заглушала творчість І.А. Райнкена. А тут ще трактир на дорозі зустрівся. І запахи звідти йшли такі апетитні, такі запаморочливі. Що зголоднів Бах стояв перед цією прекрасною спорудою і безнадійно перебирав дрібні гроші. Грошей не вистачало навіть на найскромніший обід.

Раптом відкрилося вікно і чиясь рука кинула в купу сміття декілька оселедцевих голів. Майбутній геній без жодного утруднення підібрав ту, що повалилася на нього пищу і зібрався перекусити. Надкушувавши першу оселедцеву голову, він вже уявляв, як обробиться з другою, і трохи не позбувся зуба. У оселедцеві був захований золотий дукат! Здивований Бах швиденько розпатрав другу голову - ще золотий! І третя голова була настільки ж чудово нашпигована.

Що зробив Іоганн Себастьян? Ситно пообідав і негайно відправився до Гамбурга - слухати І.А. Райнкена.

Ну а звідки узялися гроші в оселедцевих головах, так цього до цих пір ніхто не знає.
 

3. ну, я-то ні при чому...

Сучасників захоплювала неперевершена гра Баха на органі. Проте постійно чувши в свою адресу захоплені відгуки, Бах незмінно відповідав:

- Моя гра не заслуговує на таку піднесену увагу і похвали, панове мої! Адже мені тільки і потрібно-то всього лише потрапляти пальцями по належних клавішах в певний час - і тоді інструмент грає сам...
 

4. гармонія перш за все!

У знанні гармонії з Бахом не міг порівнятися жоден із смертних. Можливо тому він абсолютно не терпів недозволених акордів... Обривки музичної фрази терзали слух генія, і, за свідченням сучасників, не було вірнішого засобу вивести його з себе. Одного дня Бах увійшов до якогось суспільства, де музичив дуже посередній любитель. Побачивши великого композитора, той настільки розгубився, що схопився, перервав гру і, на свою біду, зупинився на дисонуючому акорді. Ні з ким ні вітаючись, не обертаючи анінайменшої уваги на виконавця, що злякався, розгніваний Бах кинувся до інструменту... Розлючений лев, що атакує гладіатора, і той виглядав би вівцею в порівнянні з Іоганном Себастьяном. Навіть не сівши, він довів проклятий акорд до належного кадансу. Зітхнув, поправив парик і пішов вітатися з господарем.
 

5. а де суперник?..

У 1717 році до Дрезден приїхав прославлений французький органіст Маршан. Своєю грою він всім закрутив голови, навіть королеві-курфюрстові. На думку всіх, Маршан рішуче затьмарив собою всіх німецьких виконавців. Але курфюрстові сказали, що у Веймаре проживає органіст Бах, мистецтво якого не допускає ніякого суперництва.

Змагання Маршана і Баха влаштував королівський капельмейстер Волюмье. У призначений день у великих зборах Маршан заграв блискучу французьку арію, супроводжуючи мелодію багаточисельними прикрасами і блискучими варіаціями. Коли Маршан узяв останній акорд, ті, що слухали вибухнули гучними оплесками. Услід за тим просили зіграти Баха.

Іоганн Себастьян несподівано заграв ту ж саму арію, яку тільки що виконував Маршан. Причому, не дивлячись на те що він тільки що почув її вперше в житті, Бах безпомилково повторив всі варіації, одну за іншою, і грав із збереженням всіх прикрас французького віртуоза, а потім перейшов до варіацій власного винаходу, набагато витонченіших, важчих і блискучіших... Коли він закінчив і встав із-за інструменту, послідував оглушливий грім оплесків, який не залишав сумніву, хто грав краще - француз або німець. Проте було вирішено, що музиканти зійдуться ще раз для музичного змагання.

Але в призначений вечір Маршан не з'явився. Пізніше з'ясувалося, що француз ще вранці виїхав з міста, навіть не зробивши прощальних візитів, тобто - просто втік...

6. здорове повітря лейпцига

Служивши кантором в церкві св. Хома, Бах отримував додаткові прибутки від виконання церковних треб (весіллів і похоронів), які непогано оплачувалися прихожанами. Одного дня, коли всі громадяни міста довгий час перебували в повному здоров'ї і ніяк не хотіли вмирати, а отже, доходи Баха стали мізерними, дружина поскаржилася йому, що скоро у них в будинку буде грошей не лише на юшку, але і на хліб... Іоганн Себастьян розвів руками:

- Дорога моя, всьому провиною здоровий возух Лейпціга, тому і небіжчиків замало, і мені, жвавому, жити нема на що...

7. бах сердиться

Не дивлячись на всю безмежну доброту і простодушність, Бах деколи бував сварливим і запальним. Одного разу на репетиції другий органіст церкви св. Хома, граючи, допустив невелику помилку... Розсердившись і не знайшовши під рукою чим би запустити в неумеху-музыканта, Бах в роздратуванні зірвав з себе парик і шпурнув їм в органіста.

- Тобі треба чоботи тачать, а не грати на органі! - закричав Іоганн Себастьян.

8. блудний син і музика

Незрозуміло чому, але Бах любив засинати під музику.

Увечері, коли він лягав спати, три його сина по черзі грали йому на клавесині. Подібні обов'язкові заняття дуже докучали дітям, і найсолодшим звуком для них було мелодійне батьківське хропіння. Вони відмітили, що найшвидше він засинав під гру Крістіана. Щасливчик! Швиденько приспавши отця, він виривався на свободу.

Якось була черга Еммануїла. Він терпіти не міг ці вечірні вправи і, як тільки почув довгожданий посвист, вмить утік від клавесина, зупинивши гру прямо на недозволеному акорді. Вже занурений -в солодку дрімоту Бах вмить прокинувся. Дисонанс катував його слух! Дисонанс вбивав його сон. Спочатку він думав, що дитя пішло помочитися і скоро повернеться. Та ба. Еммануїл не повертався!

Бах довго ворочався в теплому ліжку, потім одним ривком відкинув ковдру, в непроглядній темноті, натикаючись на меблі і набиваючи шишки, пробрався до інструменту і вирішив акорд.

Через хвилину композитор безтурботно спав.
 

9. жартівник

Бах любив переодягатися бідним шкільним вчителем і у такому вигляді з'являтися в якій-небудь глухій церкві. Там він просив у церковного органіста дозволу зіграти на органі. Отримавши таке, великий органіст сідав за інструмент і... Присутні в церкві бували настільки уражені пишністю і потужністю його гри, що деякі, вважаючи, що звичайна людина не може грати так чудово, в переляку тікали... Вони думали, що до них в церкву заглянув... переодягнутий диявол.

10. династія

Всі Бахи були музикантами, окрім 'засновника' династії Фейта Баха, що жив В XVI столітті, який був булочником і тримав млин. Проте переказ говорить, що і він чудово грав на якомусь струнному інструменті, що нагадує гітару, і дуже любив музику.

Отець, дядько, дід, прадід, брати, всі багаточисельні сини, внук і правнук Іоганна Себастьяна Баха були хто органістом, хто церковним кантором, хто капельмейстером або концертмейстером в різних містах Німеччини...

Сам же Бах в кінці життя говорив:

- Вся моя музика належить Богові, і всі мої здібності Йому призначені.
 

11. бах і учень

Одного дня Іоганн Себастьян Бах у присутності своїх учнів грав одну зі своїх прелюдій. Одін з учнів почав захоплюватися грою маестро, але Бах перервав його:

"У цьому немає нічого дивного! Треба тільки знати які клавіші і коли натискувати, а все останнє зробить орган".