Цікаві факти життя.  

Кожного разу, перш, ніж сісти за стіл і приступити до твору музики, Бетховен опускав голову в таз з крижаною водою, через що застудив собі вуха і надалі втратив слух. Цей прийом настільки увійшов у нього в звичку, що композитор не міг відмовитися від  нього.

Людвіг ван Бетховен народився в грудні 1770 року в Бонні/

 Він був родом з Мехелена в Південних Нідерландах, звідси і приставка «ван» перед прізвищем.

Приїхавши до Відня, Бетховен почав заняття з Гайдном, згодом стверджував, що Гайдн нічому його не навчив; заняття швидко розчарували і учня, і вчителя. Бетховен вважав, що Гайдн був недостатньо уважний до його старанням; Гайдна лякали не тільки сміливі на ті часи погляди Людвіга, але і досить похмурі мелодії, що в ті роки було малопоширені. Одного разу Гайдн написав Бетховену :

Ваші речі прекрасні, це навіть чудові речі, але то тут, то там у них зустрічається щось дивне, похмуре, так як Ви самі трохи похмурі й дивні; а стиль музиканта - це завжди він сам.

Бетховен також сильно виділявся своїм зовнішнім виглядом серед дам і кавалерів того часу. Майже завжди його знаходили недбало одягненим і незачесаним.

Бетховен був украй різкістю. Одного разу, коли він грав у публічному місці, один з гостей почав розмовляти з дамою; Бетховен негайно обірвав виступ і додав : ​​«Таким свиням я грати не буду!». І ніякі вибачення і вмовляння не допомогли.         Однак, незважаючи на настільки суворий характер, друзі Бетховена вважали його досить доброю людиною. Так, наприклад, композитор ніколи не відмовляв близьким друзям у допомозі. Одна з його цитат :Жоден з моїх друзів не повинен потребувати, поки у мене є на шматок хліба, якщо гаманець мій порожній і я не в силах допомогти негайно ж, ну що ж, мені варто тільки сісти за стіл і взятися за роботу, і досить скоро я допоможу йому вибратися з біди.

У 1796 році Бетховен починає втрачати слух. За порадою лікарів він надовго усамітнюється в маленькому містечку Хайлігенштадте. Однак спокій і тиша не поліпшують його самопочуття. Бетховен починає розуміти, що глухота невиліковна. У ці трагічні дні він пише лист, який згодом буде названо хайлігенштадтскім заповітом. Композитор розповідає про свої переживання, визнається, що був близький до самогубства :